На скибки серце крають ці слова:
Невже буде війна?Невже прийде біда?
Протяжно крук кричить над полем,
Так перейнятий він Вкраїни горем...
Уста шепочуть,Боже,збережи,
На землю цю,війну не допусти.
Невже прошиють постріли поля?
Невже людською кровю буде обмиватися земля?
Не дай,мій Бог,під постріли воєнні засинати,
Маленьким дітям,хліб від бідності на крихти розділяти.
Не допусти,щоб черга з дула автомата,
Згубила сина,тата,брата.
Не дай,мій Бог,щоб смерть поглинула життя
Під звук сирен,під зойкіт і виття...
Не допусти на всіх кордонах чвар,
Ти сам,Отець,все з мудрістю розстав.
За тебе,край мій,Господу молюсь,
За тебе,рідна земле я журюсь.
Молюся, Отче,прошу мир,
На землю України,Боже, спокій Ти пошир.
Благослови,Отець,щоб в мирі оброблялися поля,
Щоб радісно нам білим цвітом зацвіла весна.
Я молю,з болем в серці,так за це Отця,
Змягчи,змягчи людські серця...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
В поддержку пастору - Тамара Локшина Наша церковь переживала неприятности от внутрицерковной "борьбы за власть" отдельных членов. Этот стих написан нашему пастору в блогодарность о его труде пред Богом.
Поэзия : Авраам, Исаак, Иаков. - Светлана Камаскина Дорогие Пятидесятники! Вы Иаково Колено, которое Господь избрал в Служение Духа Святого, и вас Господь назвал - Новым Израилем по Духу,
если только и Ревнуете, и Сокрушаетесь и умаляетесь ища Небесного Лица,
У Подножия Голгофы, обновляясь и очищаясь в Духе Кротости, исполняя
Заповеди дарованные Нашим Господом.Благословений Вам и Мира!
